На протязі всього року сюди приїжджають відпочивати найуспішніші люди планети. Туристичний сезон триває з травня по жовтень. М’який середземноморський клімат з теплою і вологою зимою робить цей курорт привабливим навіть у найбільш холодний місяць – січень із середньою температурою +10°C. У лютому тут вже квітнуть мімози. Самий жаркий місяць – липень з середньою температурою +25°C. Завдяки морському бризу влітку в Рокбрюн – Кап-Мартене ніколи не буває занадто спекотно.

Прекрасні пляжі, розкішні басейни, чисте повітря, лагідне сонце, краєвиди, що зачаровують своєю красою, численні пам’ятки, стадіони, чудові умови для занять водним спортом, в тому числі і яхтингом, – все це не просто робить відпочинок незабутнім, але й наштовхує на думку придбати тут нерухомість. У той же час будь-який мандрівник, що побував у багатьох країнах, задасться питанням, у чому ж «родзинка» саме цього місця, і що відрізняє його від інших відомих курортів світу?

Сусідство з Монако

Найбільшою перевагою це місце залишається для тих покупців, які хочуть жити по сусідству з князівством Монако. Всім відомо, що Монако сьогодні є синонімом успіху, найвищої якості життя, еталоном розкоші і багатства, яким можуть у наші дні пишатися лише одиниці. У той же час нерухомість в Монако являє собою щільно налаштовані багатоповерхові резиденції з квартирами і апартаментами. Вілли і особняки зустрічаються тут вкрай рідко. Чого не скажеш про Рокбрюн – Кап-Мартене, де подібне елітне житло можна зустріти на кожному кроці. Тому нерухомість на цьому знаменитому курорті вибирають ті, хто хоче жити поруч з Монако, але у власному окремому будинку. Таким чином багато покупців розглядають Кап – Мартен як престижне «передмістя» знаменитого князівства.

Чудові види на Монако відкриваються безпосередньо з гірської села Рокбрюн-Віллаж. Але оскільки воно знаходиться на високій скелі, багато хто воліє купувати вілли на узбережжі, адже спускатися до пляжу по звивистих гірських стежках, а тим більше підніматися назад після насиченого купання – під силу далеко не кожному.

У міру наближення до моря розташовані більш комфортні для пляжного відпочинку райони: шикарний Cabbe – з боку Монако та модерновий Carnoles – з боку Ментону. Найпрестижніша частина регіону – це мис Кап-Мартен. Мис буквально потопає в зелені, на ньому розташовано більшість дорогих ексклюзивних вілл міста і всього кілька чудових багатоквартирних резиденцій.

Ціни на нерухомість

Ціни на нерухомість в Рокбрюн – Кап-Мартені такі ж високі, як і статус відпочиваючих тут знаменитостей. Найскромніша студія метражем всього в шістнадцять квадратних метрів з терасою в чотири метри і видом на гори обійдеться приблизно в 100 тисяч євро. Крихітна однокімнатна квартира у двадцять один квадратний метр з міні-кухнею коштуватиме щонайменше 120 тисяч.

Ціни на звичайне житло місцевого «економ-класу» починаються ближче до 300 тисяч євро. За ці гроші можна придбати квартиру з видом на море площею більше п’ятдесяти метрів з двома невеликими спальнями, вітальнею, кухнею, вітальнею і терасою. До речі, більшість багатоквартирних резиденцій мають власний басейн і пропонують квартири, вже повністю обставлені меблями, а іноді – і технікою, словом, повністю готові до проживання.

Невелика «середньостатистична» вілла, розташована на пагорбах, далеко від моря, яка ще далека від понять «шикарна» і «чудова» буде коштувати від 700 тисяч євро. За ці гроші ви отримаєте вже власний будинок з приємним, але аж ніяк не дорогим вмеблюванням, площею метрів сто п’ятдесят, з вісьмома кімнатами, з яких п’ять є спальнями, і панорамним видом на море, до якого, втім, доведеться спускатися довгою звивистою стежкою. За таку ж ціну можна придбати квартиру в п’ятдесят квадратних метрів у новому будинку, безпосередньо біля моря, з невеликою терасою.

Таким чином, маючи 700 тисяч євро в кишені, вибирати доведеться між солідним метражем і кроковою пляжною доступністю. А от щоб поєднати дві ці важливі переваги воєдино, потрібна сума близько 2 мільйонів євро. Розкішна квартира з площею в двісті квадратних метрів недалеко від пляжу з трьома спальнями, вітальнею, каміном, кількома ваннами, джакузі та тренажерним залом обійдуться саме в цю суму.

Близько 3 мільйонів євро буде коштувати невелика двоповерхова вілла кімнат у десять, близька до поняття «житло мрії». Потопає в зелені, з власним басейном, чудовою терасою і видом на море, до якого, втім, теж доведеться спускатися, – така вілла має все необхідне для комфортного проживання без зайвого шику. Якщо все ж щоденна прогулянка до моря по горах у ваші плани не входить, то на подібне житло доведеться заготовити вже не менше 4-5 мільйонів євро, за ці гроші дім мрії «перестрибне» зі скелі набагато ближче до пляжу, можливо навіть до самого узбережжя. Але все ж розглянуті варіанти до поняття «розкішне житло» ще не належать.

Розкіш буде коштувати вже близько 15 мільйонів євро. За ці гроші ви придбаєте розташований у чудовому зеленому саду недалеко від моря шикарний двоповерховий особняк площею чотириста метрів, оригінального архітектурного стилю, що нагадує всередині модернові королівські покої. В ньому буде і басейн, і сауна, і кінозал і все, що ви тільки побажаєте. Втім, і це ще не межа. Додавши п’ять-шість мільйонів, можна купити віллу вже в абсолютно палацовому стилі, з гігантським парком, прямим спуском до власного пляжу і оздобленням, яке цілком задовольнило б найвибагливіших монарших осіб.

Таким чином можна сказати, що в Рокбрюн – Кап-Мартені забезпечені і багаті люди можуть придбати нерухомість на будь-який смак. Якщо ж ви поки не розглядаєте житло на цьому фешенебельному курорті, то просто приємно приїхати сюди на пару тижнів в якості туриста і оцінити по достоїнству всі переваги цього дивного за красою місця.

Сьогодні «Хижинка» – головна частина музею, присвяченого Ле Корбюз’є, який також знаходиться в Рокбрюн – Кап-Мартене. Це невелике курортне містечко щиро пишається, що в ньому жив і працював легендарний французький архітектор. Крім музею, тут є стежка, яка також вже довгі роки носить ім’я цього відомого автора.

Великий новатор

Шарль-Едуар Жаннере-Грі, більш відомий як Ле Корбюз’є народився в швейцарському місті Ла-Шо-де-Фон в 1887 році. Ще за життя його називали “великим” і “самим нелюбимим архітектором” XX століття. Корбюз’є був абсолютним новатором свого часу і засновником інтернаціонального стилю. Він відмовився від пануючої тенденції античного вигляду будівель на користь модернізму та функціоналізму.

Одним з перших майстрів він почав використовувати каркас з залізобетону, масштабне скління фасадів, вільне планування поверхів і тераси на дахах. Таким чином можна сказати, що Корбюз’є створив прототип сучасної забудови міст. Він також видав чимало книг, які внесли істотний внесок у формування нового архітектурного стилю.

Проект «Хатинки»

Не дивно, що його проект – знаменита «Хижинка» – став частиною музею. Мабуть, цей будиночок відомий кожному архітектору, і його навряд чи обійде увагою хоч один турист, який відпочиває в Рокбрюн – Кап-Мартене. Сам Корбюз’є називав своє творіння «замком». У цьому було чимало іронії, бо площа споруди становила всього шістнадцять квадратних метрів. Висота стелі була при цьому трохи більше двох метрів. «У мене є замок на Лазурному Березі, – говорив Ле Корбюз’є; і з посмішкою додав: – розміром 3,66 на 3,66 метра». Корбюз’є дуже любив його і ласкаво називав ім’ям Le Cаbanon. По-французьки Cabanon означає споруду, щось на-кшталт халупки, сарайчика. Є й ще одне цікаве значення – палата у психлікарні.

Проект своєї чудової хатини Корбюз’є створив всього за сорок п’ять хвилин. Сам архітектор писав про це так: “Тридцятого грудня на куточку столу в маленькому кафе я намалював в якості подарунка на день народження моєї дружини план будиночка, який побудував на наступний рік на морському березі. Проект зайняв у мене три чверті години”. Виникає питання, чому ж маестро, якого вже в ті часи називали великим, і який цілком міг дозволити собі купити нерухомість за найвищою ціною, вирішив приготувати своїй дружині Івонні в якості подарунка таку мікроскопічну халупку? «Нам більше не треба», – скромно опускав очі архітектор.

Але насправді йому до смерті набридли причіпки «доброзичливців», які звинувачували його в тому, що він проектує малюсінькі квартири з низькими стелями, і Корбюз’є вирішив довести всьому світу, що можна відчувати себе в такому житлі цілком комфортно. Треба сказати, йому це вдалося: архітектор щасливо прожив у своєму «сарайчику» останні п’ять років, продовжуючи працювати і дивувати світ незвичайними проектами. За задумом маестро хижинка повинна була нагадувати каюту на кораблі. Синява затоки, що виднілася у вікнах, ймовірно, надихала митця на нові творіння.

Кафе «Морська зірка»

Кафе, про яке говорив Корбюз’є, називалося “Морська зірка” і належало його знайомим – сімейству Ребютато. На їх земельній ділянці славетний архітектор і збудував свій шедевр, зрозуміло, попередньо погодивши це питання з главою сімейства, Томасом. Той, у свою чергу, був вдячний Корбюз’є за слушні поради з інтер’єру і більш ніж щедро відплатив маестро.

Корбюз’є не тільки зайняв шістнадцять метрів сусідської землі, але і періодично навідувався повечеряти до Ребютато кафе, що буквально було «приліплене» до його хижі. Звичайно, доброзичливий сусід не брав зі «світила архітектури» жодної плати. Сьогодні його кафе «Морська зірка» також є частиною музейного ансамблю імені Корбюз’є.

В 1950-х роках Корбюз’є вже став почесним архітектором, відомим у всьому світі, його ідеї перемагали у конкурсах, його учні працювали на всіх континентах; цілі держави – Індія, Бразилія і, звичайно, Франція – пропонували йому серйозні замовлення. Але великий маестро, який міг дозволити собі будь-який палац на Лазурному Березі, як і раніше жив відлюдником у своєму мікроскопічному «Кабаноне».

Інтер’єр

Внутрішнє оздоблення хатинки було також аскетично, як і її зовнішній вигляд. Грубі, збита з дерева меблі, залізний умивальник, унітаз за фіранкою. Місцями дерево всередині Кабанона пофарбоване, частково – залишено в первозданному вигляді, а подекуди зустрічаються малюнки і написи майстра. Зображення носять іронічний еротичний характер, тому великими їх ніяк не назвеш. Проте шанувальники Корбюз’є можуть задуматися над його висловом, який він вивів над відбитком своєї долоні: «Архітектура створюється мозком, але робиться рукою», – і, можливо, вважати його геніальним.

Душ у будиночку був відсутній. Ймовірно, архітектору довгий час цілком вистачало солоних морських вод, які плескалися у самого підніжжя будиночка, тим більше, що маестро з дружиною приїжджали сюди тільки в літні місяці. Втім, в кінці кінців Корбюз’є не витримав і облаштував ванну зовні, під тінню ріжкового дерева, що росло на ділянці . Про те, як відреагував на це нововведення терплячий сусід, історія замовчує.

Останні роки

Хижинка була не тільки місцем роботи славетного корифея, але і потужним засобом самореклами. Весь архітектурний світ знав, що грандіозний старець-творець замкнувся у своєму шедевральному «замку». Така поведінка було ефектною і незвичною. В останні роки життя до нього часто приїжджали учні, колеги журналісти та фотографи – ймовірно, по одному або по двоє, інакше, де було приймати гостей? У якомусь зі своїх інтерв’ю Ле Корбюз’є зробив історичне визнання: «Я такий щасливий у своєму Кабаноне, що хотів би закінчити свої дні саме тут».

Так і сталося: великий архітектор помер зовсім поруч зі своєю хижинкой – купаючись у морі. Під час чергового запливу у нього зупинилося серце, і Корбюз’є помер. Йому було сімдесят вісім років. Дружина померла кількома роками раніше і упокоїлася на сільському кладовищі в Рокбрюн – Кап-Мартене.

Відвідати знамениту хижинку можна в будь-який день, крім понеділка, але необхідно заздалегідь забронювати час відвідування. Крихке творіння геніального архітектора може вмістити і витримати лише невелика кількість гостей. Візит триватиме не менше двох годин, адже ансамбль сьогодні складається з трьох споруд. Якщо ви відпочиваєте в Рокбрюн – Кап-Мартене, обов’язково приділіть час цьому найцікавішому музею!

Однак у будь-якому описі міста ви знайдете ще одну пам’ятку, яку завжди згадують і автори статей, і туристи, яким довелося побувати в цьому казково красивому місці. Це – знаменита олива, яка зростає при в’їзді в наскальне село Рокбрюн-Віллаж – незвичайний живий пам’ятник старовини, повз якого не проходить жоден турист.

Вік оливи

Вік цього дерева ніхто точно визначити не може. Відомо одне: він вимірюється не сотнями років, а цілими тисячоліттями! Згідно з різними джерелами унікальному дереву-старця трохи більше тисячі років, а згідно з іншим – вже перевалило за чотири тисячі! Багато хто вважає, що воно було посаджено фінікійцями три тисячі років тому, однак більш імовірно, що його посадили римляни близько 400 р. до н. е ..

Коріння і крона

Коріння цього гігантського патріарха тягнуться на двадцять метрів, не менше в діаметрі і велична крона. Олива не обнесена огорожею, тому її можна помацати, поговорити з нею, поклонитися її тисячолітній мудрості і, звичайно, сфотографуватися біля її могутніх коренів, які в багато разів перевищують людський зріст.

Дерево розташоване не на гладкій поверхні, а на крутій стрімкій горі, замощеній декоративними каменями. У цьому немає нічого дивного, адже все село Рокбрюн-Віллаж знаходиться на скелі. Виникає відчуття, що маслина зростає прямо з каміння, але це не так: воно просто викладене по поверхні грунту і зовсім не заважає сильним коріння дерева. Кора цього дивного оливкової старця темно-сірого кольору з вкрапленнями, а широка і густа крона – темно-зелена й срібляста, сама листова пластина вузька і щільна.

Краї кожного листа трохи підняті, забезпечуючи тим самим зниження площі поверхні, що нагрівається променями сонця, і збільшуючи переносимість деревом затяжних посух. Раз в рік чи два вічнозелені листя змінюються. Біля основи кожної листової пластини розташовується брунька, яка здатна перебувати в стані сну тривалий час. Але у випадку, якщо з якоїсь причини сталося сильне пошкодження листка, брунька моментально прокидається і переходить у фазу активного росту.

Створюється враження, що у дерева безліч стовбурів, але насправді будь-яка маслина зростає подібним чином: коли стовбур рослини досягає висоти півтора метри, він поділяється на досить товсті викривлені гілки, які у підсумку утворять незліченні пагони.

Сприятливі умови для оливи

Оливкові дерева поширені в тій місцевості, де зима доволі тепла, а літо – сухе і жарке. Рослина здатна нормально переносити короткі поточні заморозки в межах десяти градусів.

Хорошими умовами для зростання маслини вважається пухкий грунт із зниженою кислотністю і досить дренований, а також яскраве сонячне освітлення. Оливкове дерево не відчуває великої потреби у рясному поливі і підвищеній вологості навколишнього середовища. Оскільки в Рокбрюн – Кап-Мартене саме такий м’який субтропічний клімат, з теплими зимами і невеликими опадами, древній гігант відчуває себе чудово, і, судячи з усього, збирається прожити ще не одне тисячоліття.

Корисні властивості

Як відомо, плоди маслини високо цінуються. Їх використовують для приготування масла, яке містить дуже велику кількість вітамінів і мікроелементів, життєво важливих для організму людини. Це масло отримало широке застосування в кулінарії, медицині і косметології.

У Стародавньому Єгипті оливу почали вирощувати близько шести тисяч років тому, вона вважалася священною рослиною, яка було послана богами. Вінки з оливкової лози прикрашали голови олімпійських чемпіонів. Також гілка оливкового дерева є символом перемир’я і миру. Іслам шанує оливу як дерево життя.

Звичайно, унікальне дерево, якому довелося жити у Франції, ніякого священного значення не має. Як не дивно, за ті кілька тисячоліть, які воно існує, йому не приписали жодної чарівної властивості та не оточили його ніяким повір’ям. Але в той же час воно, безсумнівно, викликає повагу і навіть трепет у кожного, хто до нього підходить і доторкається. Незважаючи на свій поважний вік, олива зовсім не виглядає дряхлою, засихаючою або похмурою. Вона виглядає свіжо, дивує своєю гідністю, захоплює неперевершеною потужністю і красою!

Неважко помітити, що назва міста складається з двох частин. Поселення, дійсно, умовно ділиться на дві частини: приморський курорт Кап-Мартен і старовинне село в горах Рокбрюн-Віллаж, – об’єднавшись, вони офіційно утворюють одну адміністративну одиницю. Сама назва «Rocabruna» з’явилося в 1157 році.

Імениті гості

До початку XX століття тут було тихе поселення, але з розвитком транспортної системи поступово спокійне і мальовниче місце Рокбрюн – Кап-Мартен стало все більше приваблювати туристів. Воно й не дивно: ніжні води моря, м’який клімат, цілюще свіже повітря, прекрасні піщані пляжі, красива природа, – що може бути краще для неквапливого приємного відпочинку?

В Рокбрюн – Кап-Мартен стали приїжджати розважатися імениті гості, серед яких були монарші особи Франції, Англії та Австрії, прем’єр-міністр Уїнстон Черчілль, всесвітньо відома модельєр Коко Шанель, велика актриса кіно Грета Гарбо, уславлений архітектор Ле Корбюзьє. Будинок Коко Шанель зберігся досі. Виконаний у монастирському стилі, своїм незвичайним виглядом він завжди привертає увагу туристів.

Немає нічого дивного в тім, що незабаром на узбережжі почали будувати, продавати і купувати нерухомість. Сьогодні Рокбрюн – Кап-Мартен заполонений розкішними особняками і фешенебельними віллами, однак його «зоряна» слава поступово йде в минуле. Цей курорт вже не вважається таким дорогим і престижним, як раніше, що невимовно радує місцевих жителів і туристів, що віддають перевагу тиші і спокою тусовочній штовханині і «галасу». Звичайно, крім елітних дорогих апартаментів у місті вдосталь і більш простих будинків, які не представляють особливого інтересу ні з архітектурної точки зору, ні чисто візуально.

Знаменита олива

І шикарне, і звичайне сучасне житло зосереджено головним чином на узбережжі містечка, яке ще називається Нижнім Рокбрюном. Верхній Рокбрюн, тобто село в горах, на щастя, зберегло свій історичний вигляд. При в’їзді в нього стоїть найдавніше оливкове дерево, яке вважається пам’яткою тут. Його величезна крона шириною приблизно у вісім метрів набирала свою величину і силу протягом майже чотирьох тисяч років!

Не дивно, що оливковий старець-гігант зображений на фотографіях всіх туристів, що повернулися з Рокбрюн-Віллаж! Жив тут французький історик Аното, який приводив до цього дерева своїх учнів, майбутніх прем’єр-міністрів Франції Клемансо, Пуанкере, Бріана, – можливо, саме у цього архаїчного монстра майбутні політичні світила почерпнули мудрості!

Храми Рокбрюн – Кап-Мартена

Помолитися і перейнятися таємничою духовною атмосферою жителі і туристи можуть у церкві святої Маргарити. Перший храм, присвячений цій святій, був споруджений тут ще в III столітті, але від тієї будівлі нічого не збереглося. Церкву, яку можна побачити сьогодні, спорудили в XVII столітті. Храм є пам’яткою. В ньому знаходиться копія знаменитої фрески Мікеланджело «Страшний суд», головною темою якої, як відомо, є Друге пришестя Христа і Апокаліпсис. Інша святиня храму – статуя Богоматері снігів.

Друга релігійна будова знаходиться вже на краю села – це невелика затишна каплиця Ла-Поз. Вона ще давніша, ніж храм святої Маргарити, її зведення відносять до XV століття. Виникла каплиця не випадково: жителі побудували її в знак подяки Господу за позбавлення Рокбрюна від чуми, яка лютувала тут в середині того сторіччя.

З 1467 року в цьому місці існує традиція: кожен рік 5-го серпня від каплиці відправляється барвиста католицька процесія. Вона зображує сцени з життя Ісуса Христа. Це вдячна театралізована хода проводиться в селі по нинішній день, а ролі євангельських сюжетів передаються в сім’ях з покоління в покоління.

Інші визначні пам’ятки

Недалеко від села знаходиться грот Валонет, в якому в середині XX століття вчені виявили сліди життєдіяльності первісної людини. Гроту більше мільйона років. У містечку також зберігся старий форт, який по сьогоднішній день реставрують. Однак він відкритий для відвідування, і, заглянувши всередину, можна ознайомитися з тим, як був влаштований побут у мешканців замку.

У місті збереглася частина авіабази Ніцци. Цікаві туристи люблять фотографувати пам’ятник літаку Fouga CM170 Magister. Це двомісний реактивний навчально-бойовий літак, який активно використовувався для льотної підготовки пілотів військово-повітряних сил. Його перший політ відбувся в травні 1958 року. Він був спроектований компанією «Fouga» як реактивний літак для навчання.

В Рокбрюн – Кап-Мартене також можна подивитися мавзолей Люмон, що датується I століттям до нашої ери. Він складений з різнокольорових каменів і цегли, його стіни прикрашають фрагменти фресок, що збереглися . При в’їзді в місто стоїть ще один пам’ятник – арка 1882 року, яку добре видно з моря. Ще однією визначною пам’яткою є вулиця Монколе, прогулянка по ній просто незабутня. Вулиця прорубана в скелі і забудована середньовічними будинками.

Одна з вузьких стежок в місті носить ім’я знаменитого архітектора Корбюзьє, який провів багато років у Рокбрюн – Кап-Мартені. Зовсім недавно на курорті відкрився невеликий музей, присвячений сучасному архітектурному мистецтву, також названий на честь Ле Корбюзьє. Цей дивовижний музей об’єднує в єдиний ансамбль «Кап Модерн» такі цікаві об’єкти сучасної архітектури, як ресторанчик «Морська зірка» майстра Томаса Ребютато, «Віла Е 1027» ірландського дизайнера Ейлін Грей і «Хижинка» роботи самого Корбюзьє.

Ця дерев’яна хатина була, певним чином, таємною схованкою архітектора. При її будівництві застосовувалася система, що була розроблена декількома роками раніше і ґрунтувалася на математиці і пропорціях людського тіла. Свою знамениту «Хижинку» Корбюзье створив у 1952 році.

Портрети всіх трьох авторів ансамблю прикрашають тепер музейний вантажний вагон, подарований цьому унікальному культурному закладу залізничною компанією Франції. Відправитися в гості до Корбюзьє» дуже цікаво, найкраще виділити музею окремі години, тим більше, що про візит необхідно попереджати адміністрацію заздалегідь. Справа в тому, що крихкий модерновий ансамбль не може вміщати великої кількості туристів одночасно.

Прогулянки, пляжний і активний відпочинок

Рокбрюн – Кап-Мартен має безліч звивистих стежок і доріжок, – він ідеально підійде любителям піших прогулянок. Багато стежок ведуть до панорамних майданчиків, з яких можна насолодитися дивовижними картинними видами на місто та море. На набережній зустрічаються оригінальні статуї. Неможливо не перейнятися романтикою маленького затишного містечка, гуляючи по його вузьких вуличках з численними арками, віконцями, сходами, по маленьким кварталах, де раз у раз миготять мальовничі будинки, дерева, квіти, а атмосфера вражає тихою ніжністю і безтурботністю.

Втім, любителі активного відпочинку теж завжди знайдуть собі заняття до душі в Рокбрюн – Кап-Мартене. Тим, кому подобаються водні розваги, можна порекомендувати орендувати яхту і відправитися в морську подорож або на риболовлю. До речі, поплавати варто не тільки в морі, але і в одному з численних шикарних басейнів, які зустрічаються тут на кожному кроці.

Любителі тренувань і спортивних ігор можуть побалувати себе фітнесом, грою в теніс, баскетбол, футбол, та просто бігом по доріжках та алеях міста. Тим кому «земне» проведення часу здається нудним, легко знайдуть і орендують параплан і злетять у безкраї небеса, – лише б дозволяла фізична підготовка, – а найбільш винахідливі і розбещені любителі пригод вирушать кататися на гірських лижах.

В основному туристи, звичайно, далекі від екстриму і воліють проводити час на чудових пляжах Рокбрюн – Кап-Мартена. Найчистіша прозора вода моря, дивовижна природа, ласкаве сонце, романтичні схід і захід, що зачаровують первозданною красою – все ніби занурює у світ гармонії і тихої радості.

Позасмагавши і скупавшись, саме час покуштувати страви смачної місцевої кухні: побалувати себе корисними екзотичними морепродуктами і вишуканими витриманими винами. А витратити зайві калорії можна ввечері або вночі на одній з численних дискотек, що проходять на узбережжі.

Подорож в сусідні міста

Якщо ви подорожуєте в компанії непосид або дітей, яким швидко набридає одноманітність, то вам захочеться відвідати сусідні міста і побачити більше пам’яток. Немає нічого простіше!

В Рокбрюн – Кап-Мартене є свій залізничний вокзал, на платформі якого зупиняються регіональні поїзди. Сівши на місцеву електричку, можна буквально за кілька хвилин дістатися до Монако. Також легко поїхати до Ніцци, Канн, або навіть в розташовану неподалік Італію. Екскурсію по сусіднім містам можна замовити і Рокбрюна, і безпосередньо на місці.

Втім, при бажанні можна зробити свій відпочинок у Рокбрюн – Кап-Мартене настільки цікавим і різноманітним, що їхати звідти нікуди не захочеться. Побувавши тут хоча б один раз, кожен отримає масу задоволення і обов’язково захоче сюди повернутися, а можливо, і назавжди залишитися жити у Франції!

«Кам’яні гнізда»

Історія поселення сходить до VIII століття. Лігурійці були першим народом, що заселив ці землі. Починалося все з «кам’яного гнізда», – так традиційно іменуються стародавні села-фортеці у Приморських Альпах. Справа в тому, що на територію сучасного Лазурного Берега в ранні століття часто здійснювали руйнівні набіги сарацини і мавританські пірати. Римська імперія, під захистом якої знаходилися ці землі, прийшла в занепад і не могла протистояти цим небезпечним вторгненням. Жителям узбережжя доводилося самим рятуватися від жорстоких воїнів: вони стали йти високо в гори і будувати там справжні фортеці.

Таким чином з’явилися села, незручно розташовані на гострих неприступних скелях. Вони обносилися грізними величними стінами. Як же жилося нещасним поселенцям на кам’янистому грунті далеко від водних джерел? Звичайно, дуже важко, адже до всього іншого в подібних місцях було зовсім мало родючої землі.

Тим не менш, страх тримав людей у цих «закритих» селищах довгі роки. Тому в «кам’яних гніздах» будувалося не тільки житло, а й церкви, каплиці, монастирі, мало-мальськи розвивалася культура і ремесла. Коли страшні набіги сарацинів, нарешті, припинилися, люди почали спускатися з гір на морське узбережжя, а фортеці стали порожніти.

Фортеця Грімальді

Подібну історію має і Рокбрюн-Вілладж. У 970 році на крутій скелі граф Конрад I Вентімілья заклав перший камінь майбутнього замку. Будівництво йшло неспішно. До XIII століття була зведена вежа, стіни якої складали цілих три метри в товщину. З XV століття замок багато разів перебудувало монегаське сімейство Грімальді, яке кілька століть правило Генуезькою республікою.

У XV столітті тут лютувала чума, забираючи життя сотень людей. Нещасні поселенці підносили Богові молитви, просячи позбавити їх від страшного лиха. Незабаром чума припинилася. Жителі побудували каплицю в знак подяки Богу за позбавлення від епідемії. В пам’ять про цю подію в селі по сьогоднішній день щорічно відбувається церемоніальний хід в старовинних костюмах, де розігруються сцени на євангельські сюжети.

Місто поперемінно переходило то до Франції, то до Італії, і в кінці кінців утвердилося за Францією. Замок Грімальді був викуплений французами за чотири мільйони золотих франків. На початку ХХ століття замок придбав англієць Вільям Інтрем, він прибудував до нього нову вежу – вже англійську. Зубчаста вежа та артилерійський майданчик прекрасно демонструють оборонні можливості замку. Сьогодні цей майданчик перетворився в оглядовий, а в самому приміщенні проводяться концерти і різні шоу. Всередині замку – маленькі кімнати з низькими стелями.

Сучасне місто

З розвитком туризму у старовинні поселення прийшло нове життя. Відновлювалися стародавні вулички, реставрувалися будівлі, зводили з руїн кріпосні споруди, будувалися численні готелі та ресторани. Незабаром сюди стали приїжджати імениті гості: монарші особи, зірки мистецтва, великі актори кіно. Життя в містечку забило ключем. Деякі знаменитості прибували сюди не просто відпочивати і розважатися, але й прагнули придбати нерухомість в цьому чудовому місці. Не дивно, що незабаром увесь курорт був забудований розкішними віллами і фешенебельними особняками.

Сьогодні колишня «зоряна» слава міста дещо стихла, але місце, як і раніше вважається дорогим і престижним. Прозорі води найчистішої затоки, свіже морське повітря, м’який клімат, ніжне сонце, чудова природа, тихі звивисті вулички і старовинний дух Рокбрюн – Кап-Мартена приваблюють туристів зі всього світу: їх сьогодні в місті більше, ніж місцевих жителів. Тут можна не тільки насолодитися спокійним пляжним відпочинком, але й орендувати яхту і відправитися в захоплюючу морську подорож, політати на параплані, зайнятися практично будь-якими видами спорту. Місто зачаровує з першого погляду, і дуже хочеться повернутися сюди ще не раз.

Одна з головних визначних пам’яток Рокбрюн-Кап-Мартена – це середньовічний замок з підземеллям Х століття, розташований на території історичного гірського селища, яка є частиною міста. Цей замок – один з найдавніших у Франції, його відносять до важливих пам’яток старовини, адже він залишається єдиним замком епохи Каролінгів, що дійшли до наших часів без наступних перебудов. Він був споруджений у 970 році графом Конрадом де Вентімілья для захисту від руйнівних набігів сарацинів і мавританських піратів.

Розташування замку типово для оборонної споруди того часу: він знаходиться на крутій прямовисній скелі висотою 26 метрів. Виглядає замок надзвичайно ефектно як здалеку, так і зблизька. Стародавні кам’яні стіни, порослі мохом і оповиті плющем, трикутні арки і невеликі віконця – все просякнуте романтичним духом середньовічної старовини.

По суті замок є фортецею. Його стіни складають в ширину від двох до чотирьох метрів, а також присутні всі необхідні елементи захисту: гармати, бійниці, зубці на вершині споруди. На четвертому поверсі знаходиться спеціальна платформа для артилерії. До речі, з неї відкриваються чудові краєвиди: з одного боку – мальовничий мис, з іншого – Князівство Монако, гора Анжель, і, звичайно – безкрайнє море, що грає в променях сонця. З високої скелі місто Кап-Мартен виглядає, як величезний оазис, що потопає в зелені садів і всіяний розкішними готелями, віллами і ексклюзивними резиденціями з парками, усадженими віковими оливковими деревами.

Після ослаблення впливу графів Прованса Генуезької республіці, замок впродовж кількох століть був резиденцією родини Грімальді, ім’я якої споруда носить по нинішній день. Саме Грімальді ввели в фортецю артилерію, шість укріплених воріт, а також обладнали спеціальне підземне приміщення для укриття жителів села в разі раптового нападу ворога.

Сам замок не великий: всередині нього менше десятка приміщень, більшість з яких знаходиться за гратами, і численні сходові переходи між поверхами. Кімнати зовсім невеликі, з низькими стелями. Коли спускаєшся або піднімаєшся з поверху на поверх, Середньовіччя ніби оживає перед очима: церемоніальний зал, де граф приймав гостей, вартові коридори, покої господарів…

Сьогодні будівля виглядає похмурою, складно повірити в те, що раніше тут була в’язниця з ланцюгами, кімната лучників з підвісними ліжками, збройовий зал. У деяких приміщеннях фортеці відтворені сцени з середньовічної історії замку: наприклад, в одній з кімнаток встановлені сумні фігури в’язня та ката. В центрі замку знаходився колодязь з питною водою.

Відвідини замку і прогулянки по Рокбрюн Вілладж

В іншому приміщенні неодмінно захочеться посидіти на кам’яному виступі і подивитися у віконце на захоплюючий дух пейзаж, думаючи про те, що тут змінилося за десять з гаком століть, а що залишилося колишнім. Приємно, що можна одночасно вдихати неповторні запахи старовини і милуватися при цьому сучасними розкішними віллами, розташованими на узбережжі. Під впливом цього протиставлення у кожного мимоволі виникне бажання залишитися жити у Франції в цьому чудовому місці. До речі, купити або орендувати нерухомість у Рокбрюн-Кап-Мартені зовсім нескладно, якщо, звичайно, дозволяють кошти: тут завжди відмінний вибір виставлених на продаж будинків, вілл і особняків.

Відвідання замку обов’язково повинно супроводжуватися неквапливою прогулянкою по чудесних вуличках Рокбрюн Вілладж, тобто самого наскельного селища. Необхідно відвідати затишну невелику церкву святої Маргарити, пройти до знаменитої оливі, яка росте тут вже кілька тисяч років, зазирнути у каплицю Ла-Поз. Потім можна спуститися до моря і позасмагати на місцевому безкоштовному пляжі. Завершити екскурсію найкраще неквапливою прогулянкою навколо мису по стежці, названої на честь відомого архітектора Ле Корбюзьє. Місто Рокбрюн-Кап-Мартен є його батьківщиною, тому немає нічого дивного в тому, що одна з «променад» носить його ім’я.

Відвідини знаменитого старовинного замку можна зробити захоплюючою екскурсією на цілий день, що включає огляд інших пам’яток гірського селища, купання і пішу прогулянку.